Тарас Шевченко - символ честности, правды и бесстрашия, большой любви к человеку. Все творчество великого Кобзаря согрето горячей любовью к Родине, проникнуто священной ненавистью к врагам и угнетателям народа. Его думы, его песни, его пламенный гнев,его борьба за светлую судьбу трудового люда, были думами, песнями, гневом и борьбой миллионов.

На пам’ять Шевченка.

Ти до болю любив Україну,
Степ широкий, могутній Дніпро.
Дім свій, де ти колись народився,
Де страждав ти, й дитинство пройшло.
Ти любив вільний вітер і волю.
Ти Душею із ними літав.
Ти людей любив більше за себе,
І братами знедолених звав.
Любив слухати спів солов’їний,
Як розквітне життя на весні.
Я піду до вишневого саду,
Може з’явишся ти там мені.
Прагнув ти, щоб і щастя, і воля
Україну колись-то знайшли.
Щоб народу жебрацькая доля
Залишила його назавжди.
Спалахнув, немов зірка на небі.
Ти не жив, а від болю горів.
Шлях Чумацький тебе взяв до себе,
Світ й тепло нам твоє залишив.